Наукові школи Інституту екології Карпат НАН України
В Інституті сформувалися й набули визнання чотири наукові школи
Екосистемології
Засновник – Голубець Михайло Андрійович (1930-2016 рр.).
Геоботанік, еколог, лісознавець, д.б.н. (1969 р.), професор (1978 р.), академік НАН України (1990 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1992 р.), лауреат державної премії в галузі науки і техніки України (2005 р.).
Упродовж 1991-2007 рр. – директор, а від 2007 р. – почесний директор Інституту.
Основні напрями досліджень:
- рівні організації та механізми саморегуляції живих систем;
- структурно-функціональна організація ноосфери;
- проблеми комплексного моніторингу та управління біотичними і соціальними системами;
- наукові засади сталого розвитку.
Популяційної екології
Засновник – Малиновський Костянтин Андрійович (1919-2005 рр.).
Геоботанік, еколог, д.б.н. (1970 р.), професор (1979 р.).
Упродовж 1991-2005 рр. – головний науковий співробітник відділу популяційної екології Інституту.
Основні напрями досліджень:
- структура, антропогенна динаміка і стратегія популяцій рослин;
- популяційна різноманітність і адаптаційний потенціал в умовах кліматичних змін;
- механізми життєздатності, життєвості й самовідновлення популяцій видів в умовах природних і антропогенно змінених екосистем високогір’я та фактори загроз в умовах антропопресії.
Територіальної созології
Засновник – Стойко Степан Михайлович (1920-2020 рр.).
Фітогеограф, еколог, геоботанік, історик науки, природоохоронець, д.б.н. (1970 р.), професор (1980 р.), доктор гоноріс кауза Зволенського технічного університету (1994 р.), лауреат державної премії в галузі науки і техніки України (2005 р.).
Упродовж 1991-2005 – головний науковий співробітник відділу охорони природних екосистем Інституту.
Основні напрями досліджень:
- наукові основи охорони біорізноманіття в умовах антропогенезу;
- структурна організація територіальної фітобіоти як основа розбудови територіальних систем охорони;
- наукові засади формування екомереж;
- закономірності формування біорізноманіття на видовому, популяційному й ценотичному рівнях прояву в умовах антропогенної трансформації середовища.
Експериментального морфогенезу архегоніат
Засновник – Лазаренко Андрій Созонтович (1901-1979 рр.).
Ботанік, бріолог, фітоценолог, д.б.н. (1943 р.), професор (1944 р.), член-кореспондент АН УРСР (1951 р.).
Упродовж 1970-1979 – завідувач відділу експериментальної морфології Львівського відділення Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного АН УРСР.
Основні напрями досліджень:
- субцелюлярні та молекулярні механізми онтогенезу;
- морфофункціональна адаптація мохів у мінливих умовах техногенного середовища на різних рівнях біотичної організації;
- роль гравітації у формотворчих процесах.