| ІНФОРМАЦІЯ |
| 2008 року минає півстоліття від часу створення єдиного в Україні високогірного біологічного стаціонару “Пожижевська”. Його приміщення збудував Науково-природознавчий музей АН України на північному макросхилі гори Пожижевська у Чорногірському масиві Українських Карпат на висоті 1430 м н.р.м. У цьому масиві зосереджені найвищі гори Українських Карпат: Говерла (2061 м н.р.м.), Піп Іван Чорногірський (2022 м н.р.м.), Петрос (2020 м н.р.м.), Ребра (2001 м н.р.м.), Бребенескул (2035 м н.р.м.) та інші, вершини яких укриті альпійською рослинністю. Це сприяло вивченню флори та фауни карпатського високогір’я, закономірностей формування рослинного покриву карпатського регіону. |
 |
| 1971 року стаціонар “Пожижевська” перейшов у підпорядкування Львівського відділення Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного АН України (від 1991 року – Інститут екології Карпат НАН України) і був уключений до переліку установ, що працювали за Міжнародною Біологічною Програмою. На той час стаціонар був базою для вивчення флори вищих рослин, еколого-біологічних особливостей домінантних, рідкісних і господарсько-цінних видів, стану й антропогенної динаміки верхньої межі лісу, флористичного складу, ценотичної будови й продуктивності високогірних сіножатей і пасовищ, способів раціонального використання, поліпшення та охорони лісової, субальпійської та альпійської рослинності. Робота зоологів зосереджувалася на вивченні теріо- та орнітофауни, ґрунтових і наземних безхребетних, мисливських і паразитичних видів тварин. Історія цих досліджень описана в наукових роботах професорів К.А.Малиновського (1993), К.А.Татаринова, Б.І.Колісника (1998), інших працях і статтях, опублікованих у цьому збірнику. |
| Високогірний біостаціонар став осередком різнопланових ботанічних, зоологічних, популяційних, зоогеографічних, біогеоценологічних, ресурсознавчих, лісознавчих, екосистемологічних і созологічних досліджень. Важливе значення мали роботи, виконані за Міжнародною Біологічною Програмою (1967-1978 pp.), а пізніше за програмою ЮНЕСКО “Людина і біосфера”. На підставі комплексних екологічних досліджень були опубліковані фундаментальні колективні праці з питань біотичної продуктивності гірськососнового криволісся, субальпійських лук і смерекових лісів, рослинного покриву (Коліщук, 1958; Малиновський, 1959, 1980; Голубець, 1978 та інші). Наукові дані про вплив господарської діяльності на гірські екосистеми ввійшли до міжнародних узагальнень із питань структурно-функціональної організації та антропогенної динаміки наземних екосистем. |
| Теперішні дослідження на стаціонарі “Пожижевська” проводять співробітники всіх відділів Інституту екології Карпат НАН України. Відділ популяційної екології, у структурі якого тепер перебуває стаціонар (зав. відділу д.б.н., проф. Й.В.Царик), вивчає популяційну організацію рідкісних, реліктових, ендемічних і корисних видів рослин, зміни їхньої структури під впливом антропогенних чинників, життєздатність популяцій, механізми регуляції та керування ними з метою ощадливого використання та збереження. У відділі екосистемології (зав. відділу академік НАН України М.А.Голубець) основним напрямом діяльності є комплексне вивчення структурно-функціональної організацію корінних і похідних екосистем, їхнього екологічного потенціалу, змін цієї організації у зв’язку з антропогенним навантаженням на ці екосистеми. Відділ охорони природних екосистем (зав. відділу к.б.н., с.н.с. О.О.Кагало) розробляє наукові основи заповідної справи, досліджує біотичну різноманітність, закономірності поширення видів, морфологічної диференціації популяцій окремих таксонів залежно від просторових та екологічних особливостей біотопів, динаміки флороценотичних комплексів в умовах демутації субальпійських екосистем. Відділ екоморфогенезу рослин (зав. відділу к.б.н., с.н.с. О.В.Лобачевська) продовжує дослідження бріофлори, установлення каріотипної структури популяцій мохоподібних, характеру хромосомної мінливості в окремих їх таксономічних групах, закономірностей поширення поліплоїдії та анеуплодії з метою з’ясування механізмів і напрямів видоутворення. |
 |
| Щорічно на біостаціонарі працюють дослідники з багатьох установ України. Він став об’єднувальною ланкою міжнародної співпраці науковців. Його відвідували й на ньому працювали австрійські, німецькі, англійські, польські, словацькі, угорські, чеські, болгарські, естонські, латвійські, литовські, російські, вірменські, грузинські та молдовські дослідники. На матеріалах, зібраних під час досліджень на стаціонарі “Пожижевська”, опубліковано 15 монографій, понад 1000 наукових статей, захищено десятки докторських і кандидатських дисертацій. |
| Матеріали конференції, присвяченої п’ятдесятим роковинам від часу заснування біологічного стаціонару в Карпатах, засвідчують, що його функціонування як наукової бази для продовження науково-дослідних робіт, передусім в аспектах охорони біорізноманітності, фонового моніторингу, з’ясування механізмів функціонування корінних і похідних екосистем, збереження унікальної середовищетворної ролі Карпатської гірської системи на Європейському континенті та проблем сталого розвитку, має важливе загальнодержавне значення і є необхідним для подальшого розвитку міжнародної співпраці науковців. |
| ОРГКОМИТЕТ |
